— Справжні француженки носять «Монопрі»,

як «Шанель», а «Шанель» як «Монопрі»,

— любить повторювати одна моя колега.

Не знаю, хто це перший вигадав, але спостереження дуже точне. Воно – про невимушеність з одного боку, і про достоїнство з іншого. Хоча з’ясувати однозначно, хто такі ці “сравжні француженки” не так уже й просто. Мені сподобалося, як легко в одному зі своїх блогів Оля Котрус препарує цю тему: юні француженки запросто ходять із немитим волоссям і у старих кросівках, а якщо хтось і носить шубу з натурального хутра, то неодмінно з тими ж таки кросівками і немитим волоссям, а не з чоботами на підборах і клатчем у стразах “па-багатому”. Але і в юному пофігізмі, і в зрілому потязі до шику (“Моя прабаба, хоч і впала вже в маразм, все одно вимагала робити їй бездоганний манікюр і вдягати діамантові прикраси щоранку!” – роповідала французька знайома) дуже багато впевненості в собі.

Краса по-французьки. Погляд Ірени Карпи